Аналіз досвіду бойового застосування високомобільних формувань збройних сил Великобританії у Фолклендській війні (2 квітня – 14 червня 1982 року)

Склад високомобільного формування сухопутного угруповання  Великобританії у Фолклендській війні був визначений наступний: 3-тя бригада морської піхоти, ескадрилья вертольотів підтримки 3-й бригади морської піхоти, 2-й, 3-й парашутно-десантний батальйон, 29-й диверсійно-десантний полк Королівської артилерії, 59-й окремий диверсійно-десантний загін Королівських інженерних військ, 9-й інженерний батальйон парашутного полку, підрозділи спеціального призначення, 656-я ескадрилья армійської авіації.

14 травня з авіаносців «Гермес», «Инвисибл» послідовно було завдано кілька ударів по посадочній площадці транспортних армійських вертольотів і злітно-посадковій смузі авіабази «Мальвінські острови»  в Порт-Стенлі.

Британські кораблі на чолі з авіаносцем «Гермес» зайняли вихідне положення для здійснення нічного кидка до острову Пебл. До острова на 40 миль наблизилася група британських кораблів есмінець, авіаносець  і фрегат. З авіаносця вертольотами було перекинуто на острів підрозділ спеціального призначення з 81-мм мінометами і підривними зарядами і почалась операція знищення літаків на аеродромі «Кильдін». Під прикриттям артилерійського вогню підрозділом  спеціального ризначення було  знищено 11 літаків на аеродромі. Для запобігання можливого протидії авіації аеродром ВПБ «Мальвінські острови» знову зазнало бомбардування літаками. В результаті операції аеродром на острові Пебл перестав функціонувати, персонал був евакуйований.

1_1

Рисунок 1 – Схема  дій повітряних десантів сухопутного

 угруповання  Великобританії у Фолклендській війні

 

Дії по блокаді островів з 1 по 21 травня були направлені на забезпечення сприятливих умов для діяльності своїх експедиційних сил і досягнення сприятливої розстановки сил для проведення десантної операції.

В результаті активних дій англійцям вдалося звести до мінімуму присутність аргентинського флоту і унеможливити транспортні перевезення противника між континентом і Фолклендських островів (рис. 1).

27 травня англійці, силами двох батальйонів 3-й бригади морської піхоти, перейшли в наступ на Порт- Стенлі. Обстановка на правому фланзі британської угруповання, де йшли важкі бої за селища Гус-Грін і Дарвін, все ще залишалася напруженою, коли 45-й батальйон морської піхоти і 3-й парашутно-десантний батальйон почали рух в глиб острова.

1_2

Рисунок 2 – Схема  дій повітряних десантів сухопутного

угруповання  Великобританії у Фолклендській війні в районі бухти

Сан- Карлос Уотер

 

Кінцевим пунктом їх наступу була висота Кент, крім того батальйони отримали завдання: вийти на проміжний рубіж в район бухти Тіл-Інле.  30 травня британці почали наступальні дії на центральній ділянці фронту.

Командир 3-ї бригади вирішив використати сприятливу обстановку,  яка склалася в результаті досягнутого під Гус-Грін успіху   і зайняли висоту Кент (рис. 2).

Британський командувач, розуміючи важливість цієї висоти для розвитку наступу на Порт-Стенлі, поспішав оволодіти нею ще до того, як противник організує там стійку оборону. Прагнучи випередити аргентинців, англійці висадили в районі висоти Кент десант вертольотною групою. Рота 42-го батальйону морської піхоти була перекинута до підніжжя гори трьома вертольотами. Отримавши інформацію про те, що британці висаджують  повітряний десант, аргентинське командування негайно кинуло проти нього єдиний,  що знаходилося в цьому районі підрозділ – 602-ю роту спеціального призначення і атакувала англійських морських піхотинців. Використовуючифактор раптовості, аргентинцям вдалося трохи потіснити противника. Бій, який тривав дві години, носив запеклий характер, і тільки після того, як англійці підтягнули резерви і розгорнули мінометну батарею, їм вдалося відбити контратаку аргентинців. У цьому бою обидві сторони зазнали значних втрат: було вбито і поранено 30 аргентинських солдатів, англійці втратили 10 солдат.

Розвідгрупа з 12 парашутистів трьома вертольотами «Скаут»  була доставлена на віддалену ферму Свон Інлет Хауз, розташовану на шляху  в Порт-Фіцрой. З цієї ферми англійські розвідники зв’язалися по телефону  з одним з жителів селища Фіцрой, і отримали від нього інформацію про відсутність в окрузі військ противника. З’ясувавши, що аргентинці не мають наміру обороняти бухти Порт-Фіцрой і Блаффков, англійське командування висадило 3 червня в цьому районі повітряний десант вертольотною групою.

Парашутисти закріпилися на берегах бухти, відновили зруйнований противником міст через річку Фіцрой і здійснили заходи щодо забазпечення висадки морського десанту .

Таким чином, на основі аналізу досвіду бойового застосування високомобільних формувань збройних сил Великобританії у Фолклендській війні, можна зробити такі висновки:

а) було впроваджено ведення розвідки  з використанням вертольотів;

б) після захоплення району,  паршутно-десантні підрозділи, перейшли  до оборони  району із завданням забазпечення висадки морського десанту.

Seo wordpress plugin by www.seowizard.org.